Зайцехвіст

   Зайцехвіст яйцеподібний (ларгус) — декоративний злак з дуже милими і симпатичними колосками, справді схожими на заячі хвостики-помпончики. У регіонах із м'яким кліматом він росте як дворічник, але морозні зими пережити не може, тому в холодному кліматі його потрібно висаджувати в якості однорічника. Колоски-суцвіття в середніх широтах зайцехвіст випускає в середині або в другій половині літа, а в південних областях вони з'являються набагато раніше, вже в травні. Суцвіття можуть мати як біле, так і приглушене бузкове забарвлення. У хороших умовах стебла виростають понад півметра у висоту, на частку пишних яйцеподібних колосків світлого забарвлення припадає всього 2-3 сантиметри від цієї довжини. Форма листків плоска, подовжена, практично без черешків, у довжину до 20 сантиметрів. Листова пластина має м'яке опушення та сріблясто-зелене забарвлення. Ця мила пухнастість у поєднанні зі світлим забарвленням надають зайцехвосту особливо симпатичного вигляду. Декоративний вигляд зайцехвіст має з середини літа і до перших морозів.
   Пухнасті колоски доречні і на садовій клумбі, і у флористичних композиціях, це чудовий матеріал для декору інтер'єру та художньої творчості. Для тих, хто займається складанням зимових флористичних композицій, зайцехвіст є ідеальним матеріалом для творчої роботи. Його присутність у букеті пожвавлює і змушує грати по-новому навіть найзвичніші сухоцвіти. А на піку садової моди на природні садові ландшафти ларгус є одним із фаворитів у найвідоміших ландшафтних дизайнерів, що видно за його частою присутністю на рекламних фото. Винятково красиво зайцехвіст виглядає у штучно відтворюваних природних ландшафтах, у кам'янистих садах, альпінаріях, біля берегів невеликих водойм. Садити його краще невеликими монохромними групами поряд з іншими літниками, квітучими травами та невисокими кущами. Якщо є бажання зрізати колоски для того, щоб вони стояли взимку у вазі або для використання у флористичних композиціях, робити це потрібно, не затягуючи, ще до того, як почнуть з'являтися ознаки їхнього дозрівання та пожовтіння, інакше згодом вони швидко обсипляться. Не можна проводити зрізку під час випадання роси, тобто рано вранці або надвечір. Краще робити це в сухий і сонячний день, опівдні або післяобіднього часу.
   Для посіву у відкритий ґрунт насіння краще змішати з піском, так як навряд чи вдасться так само акуратно розсадити їх у ґрунт, як у маленькі горщики. Оптимальний посів – рядами з відстанню між ними близько 15 сантиметрів, з наступним проріджуванням. Відносно ґрунту рослина невибаглива, тому їй підійде практично будь-який куточок присадибної ділянки. На пухкому та поживному ґрунті колоски виростуть вище і цвістимуть пишніше. У важкий ґрунт можна додати піску, це піде культурі на користь. Що стосується світла, то тінь допустима, але лише тимчасова та незначна. Тривалість світлового дня для гарного розвитку ларгуса – не менше ніж 12 годин на день.