Окрім цього не останню роль зіграв приклад нашого сусіда - Польщі. Саме польські фермери продемонстрували на практиці можливість використання конкурентних переваг країни, основою економіки якої є сільське господарство. Лише трохи більше десятиліття знадобилося Польщі, щоб стати одним із ключових гравців світового ринку цієї культури, який, до речі, протягом останніх півстоліття має тенденцію до зростання.
Метою даної публікації є ознайомлення виробників з основними елементами технології вирощування цієї культури та її перспективами на Україні.
Класифікація
Чорниця та лохина (російська назва "голубика") належать до роду Vaccinium, який також включає інші поширені дикорослі дикорослі ягідні культури (зокрема брусницю та журавлину).
На Україні в дикому вигляді росте чорниця звичайна (Vacciniummyrtillus) і лохина драговинна (Vacciniumuliginosum). Дикоросла чорниця (Vacciniummyrtillus) у культуру введена - наразі селекційні програми кількох країн ведуть роботу над відбором комерційно привабливих форм цієї рослини.
На американському континенті (США і Канада) ще на початку минулого століття розпочалася селекційна робота з лохиною високорослою (Vacciniumcorymbosum), внаслідок якої з'явилися культурні сорти, які вирізнялися поліпшеними господарськими ознаками і підвищеною продуктивністю.
Часто окультурену лохину називають великоплідною американською чорницею, що призводить до непорозумінь і суперечок.
Наразі в культуру введено широкий асортимент сортів кількох видів лохини, а саме:
Лохина високоросла (Vacciniumcorymbosum) - найпоширеніший вид - сорти цієї лохини є доволі морозостійкими та культивуються практично на всій території Сполучених Штатів, а також в Австралії, Новій Зеландії, Китаї та європейських країнах, зокрема в Польщі, яка за останнє десятиріччя стала одним зі світових лідерів у вирощуванні цієї культури.
Лохина низькоросла (Vacciniumangustifolium) - цей вид має підвищену морозостійкість і придатний для вирощування в більш суворих регіонах (північ США, Канада і континентальний Китай).
Лохина заяча (Vacciniumashei) - сорти цього виду не потребують тривалого періоду знижених температур для яровизації та мають знижену зимостійкість, тому вирощуються переважно на півдні США.
Останнім часом з'явилися також міжвидові гібриди лохини, які об'єднують господарчоцінні ознаки: високу продуктивність, зимостійкість, меншу вибагливість до умов зволоження та широку адаптацію до ґрунтових умов.
Анатомія та морфологія
Лохина - багаторічний чагарник, що має добре розгалужену кореневу систему, яка, здебільшого, знаходиться в шарі 30-40 см. Коренева система пристосована до існування в перезволоженому субстраті з високим вмістом органічної речовини і, на відміну від більшості інших рослин, не має кореневих волосків, які відіграють важливу роль у живленні та водопостачанні більшості рослин.
У природних умовах рослини роду Vaccinium мають кореневу систему ендомікоризу (симбіотичний грибок), що покращує мінеральне живлення рослини. За вирощування лохини в культурі та інтенсивного удобрення рослин мінеральними добривами цей симбіоз спостерігається меншою мірою.
Рослина лохини має 15-18 пагонів, що відходять від коронки (кореневої шийки). Урожай формується на бруньках, що заклалися в попередньому сезоні.
Господарська характеристика
Лохина високоросла - досить морозостійка рослина. Вона добре переносить зниження температури до -24... 30 °С (а деякі сорти - до -40 °С).
Пагони лохини можуть бути прямостоячими або дещо пониклими - це залежить від сорту і визначає придатність останнього до механізованого збирання.
В умовах України ранні сорти лохини високорослої (Спартан, Патріот, Блюджей) можуть пошкоджуватися весняними приморозками (критична температура для періоду цвітіння 1°С). Середньостиглі та пізньостиглі сорти (Норзкантрі, Норзскай, Блюкроп, Нельсон, Еліот) цвітуть пізніше, коли загроза пошкодження цвіту низькими температурами значно менша.
Лохина може формувати ягоди без перехресного запилення, проте кращий урожай виходить за можливості перехресного запилення (кілька сортів з однаковим періодом цвітіння на одній плантації) та наявності комах-запилювачів - найкраще джмелів (можна використати й медоносних бджіл - 24 вулики на гектар).
З дворічного саджанця перший урожай отримують зазвичай на третій рік після посадки (близько 0,5 кг з куща), така рослина вступає в повне плодоношення на 5-6 рік (24 кг ягід з куща залежно від сорту). Довговічність плантації визначається рівнем догляду і зазвичай становить 30-40 років, хоча в США існують високопродуктивні насадження, яким зараз понад 60 років.
Вибір місця і підготовка ґрунту
У зв'язку із загрозою пошкодження цвіту весняними приморозками для ранніх сортів потрібно обирати ділянку з відсутністю застою холодного повітря і бажано не південної експозиції (де вегетація зазвичай починається дещо раніше).
Бажано уникати попередників, сприйнятливих до вільноживучих нематод (цукрові буряки, картопля, суниці). Також не рекомендується закладати плантації на ділянках із високою заселеністю ґрунтових шкідників (личинки травневого хруща та жукаковалика).
Ділянка має бути добре дренованою, з рівнем залягання ґрунтових вод не ближче 60 см від поверхні ґрунту.
Механічний склад - легкий суглинок або супісок. Рослини погано ростуть на ґрунтах важкого механічного складу.
Оптимальний рівень рН - 4,5 ... 5,2
Для зниження рівня рН використовують сірку. Щоб знизити рН на одну одиницю потрібно внести від 350-400 кг/га на ґрунтах легкого механічного складу, або 1000-1200 кг/га на середніх суглинках. Сірка має бути внесена в попередньому сезоні для окислення ґрунтовими бактеріями. Якщо рівень рН ґрунту перевищує оптимальний показник більш ніж на одиницю - закислення ґрунту сіркою може виявитися економічно виправданим.
Лохина добре росте і плодоносить на ґрунтах з високим рівнем органічної речовини - для збагачення ґрунту на органіку за рік до посадки рекомендується посіяти сидеральні культури з подальшим закладенням зеленої маси в ґрунт (алкалоїдний люпин або подвійний посів гірчиці).
Посадка
Як посадковий матеріал можуть використовуватися однорічні (вкорінені живці), дворічні або трирічні саджанці, а найбільш технологічними і прийнятними з економічної точки зору є дворічні рослини.
Саджанці з відкритою кореневою системою потребують ретельного догляду під час транспортування та тимчасового зберігання, тому за необхідності перевезення рослин на значні відстані краще замовляти посадковий матеріал, вирощений у контейнерах ємністю 23 л. Крім того, під час імпорту саджанців з оголеним корінням на вимогу карантинної служби коренева система рослин має бути вимита - це спричиняє значне погіршення приживлюваності рослин. При вирощуванні саджанців у контейнерах використовуються негрунтові субстрати, які допускаються до ввезення на територію України за умови відсутності карантинних об'єктів.
Більшість комерційних розсадників вирощують саджанці укоріненням живців з маточних кущів, при цьому рослини можуть інфікуватися вірусами та іншими патогенами, що значно знижують потенціал сорту та швидко розповсюджуються на всю плантацію, а тому особливо ретельно треба підійти до вибору сертифікованого постачальника садивного матеріалу, який має гарантувати високу якість саджанців та правдивість сорту.
Схема посадки має відповідати параметрам техніки, що використовуватиметься для догляду за насадженнями та збирання продукції, міжряддя можуть бути від 2,6 до 3,5 м (якщо в майбутньому планується використовувати комбайн для збору ягід - мінімальна ширина міжрядь має становити 3,2 м). Відстань між рослинами може бути від 0,8 до 1,6 м.
Посадку можна проводити восени та навесні. Весняній посадці надають перевагу - відсутня загроза пошкодження молодих рослин гризунами та випади через несприятливі погодні умови взимку.
Висадку рослин проводять вручну. У заздалегідь підготовлені лунки рекомендується внести 10-15 л торфу, який добре зволожують перед посадкою рослин. Якщо використовується розсада в горщиках (контейнерах) - перед посадкою обов'язково потрібно розкришити субстрат і розправити коріння рослини. Після посадки рослини ще раз добре поливають.
Мульчування та обрізка
Плодоносні ряди бажано мульчувати торфом або тирсою. Краще використовувати тирсу, компостовану протягом попереднього сезону (для уникнення іммобілізації азоту мікроорганізмами). Можна використовувати свіжу тирсу листяних порід дерев (збільшуючи норму азотних добрив на 40-50%). Тирса хвойних порід дерев обов'язково має компостуватися перед внесенням.
Спочатку вносять 8-10 см тирси в ряди (у перший рік можна внести мульчувальний матеріал тільки навколо рослин) і перемішують її з верхнім шаром ґрунту, а потім кожні 3-4 роки шар тирси поновлюють, щоб уникнути оголення кореневої системи.
Мульчування тирсою знижує тиск бур'янів, створює оптимальний водноповітряний режим для функціонування кореневої системи та спрощує підтримання низького рівня рН у кореневмісному шарі субстрату.
Обрізку проводять ранньою весною, коли помітне зимове пошкодження пагонів (якщо таке мало місце).
Пагони лохини з часом потовщуються і утворюють більшу і більшу кількість латеральних плодових гілочок. За такого загущення розмір ягід зменшується і їхня якість погіршується. Тому такі гілки слід видаляти. Зазвичай під час обрізки видаляють кожну шосту гілку (якщо кущ має 12 гілок, то вирізають 2 найстаріші).
Також видаляють пошкоджені та заражені хворобами пагони і гілки, які торкаються ґрунту. Для поліпшення якості ягід і розміру варто дещо проріджувати плодові гілочки, на пагонах, які залишилися для плодоношення.
Збирання врожаю
Збір ягід проводять від початку липня до вересня місяця (залежно від сорту).
Ягоди набувають насиченого темно-синього забарвлення за 34 дні до повної стиглості.
Збір проводять раз на 7-10 днів. Рекомендується збирати врожай вранці, після випаровування роси. Продукцію одразу ж охолоджують і зберігають за температури 0... +2°С та відносній вологості повітря 90-95%. За дотримання таких умов ягоди можна зберігати до 14 днів без втрати якості.
За використання деяких сортів і відповідної схеми закладання насадження можна механізувати процес збирання врожаю.
При цьому перші достиглі ягоди збирають вручну і реалізують на ринку свіжої продукції, а потім, за масового достигання - використовують комбайн.
Джерело: за статтями Інтернету.