Меліса лимонна

   Меліса лимонна – багаторічна трав'яниста пряно-ароматична рослина, яку багато хто знає під назвою лимонна трава, трава-медівка, м'ята холодна, бджолина м'ята. Стебло виростає висотою 40-90 сантиметрів. Листя насиченого зеленого кольору, по краю вкрите ніжними волосками, які містять ефірну олію. Цвіте меліса лимонна все літо, її суцвіття дрібні, білі або з жовтувато-рожевим відтінком, розташовані в пазухах верхніх листків. Виділяє сильний цитрусовий аромат, який дуже подобається бджолам. Меліса лимонна холодостійка культура, але в суворі зими може вимерзати, тому її слід садити на сонячних і захищених від вітру ділянках. У дощове літо, в загущених посадках, може уражатися грибковими захворюваннями. Пагони зрізають до цвітіння, в період бутонізації, в червні - на початку липня, сушать в тіні і зберігають в щільно закритій тарі. Використовують в медичних цілях і кулінарії, така приправа зробить будь-яку страву вишуканою. Як пряність додають в салати, соуси, до овочів і м'яса. В якості пряності додають в салати, соуси, до овочів і м'яса. Свіже, тонко нарізане листя – розкішна спеція до м'якого сиру. Меліса лимонна застосовується і в народній, і в традиційній медицині. Вона має заспокійливу, снодійною, спазмолітичну, протисудомну, болезаспокійливу і відхаркувальну дію. Допомагає при головних болях, запамороченні, бронхіті, жовчних і ниркових кольках, метеоризмі, вживають як сечогінний і потогінний засіб. Сприятливо впливає на серце – послаблює і припиняє тахікардію, знижує кров'яний тиск. З відварів і настоїв роблять компреси при фурункульозі, ударах і виразках, полощуть порожнину рота при ангіні і запаленні ясен.