Горіх маньчжурський

   Горіх маньчжурський — ефектне дерево заввишки до 20-30-ти метрів. У природному ареалі росте по річкових долинах, на схилах гір, оселяючись на родючих ґрунтах. Зустрічається поодиноко чи групами дерев. У дорослого дерева крона дуже розлога, буває до 7 метрів завширшки. Маньчжурський горіх не потребує штучного формування крони. Він формує себе сам. Культура вирізняється швидким ростом. Стовбур покритий корою світло-сірого кольору, при цьому стебла у рослини коричневі. Листя доволі велике, 5-10 сантиметрів у довжину, влітку пофарбоване в насичений зелений колір, а з настанням осені його забарвлення змінюється на золотий. Зовні ця рослина дуже схожа на волоський горіх, але відрізняється від нього формою плодів та подовженими листовими пластинами. Культивують переважно у північних регіонах. Тривалість життя становить до 200 років. Перші плоди на маньчжурському горіху формуються у віці 10-12-ти років. Цвітіння дерева проходить у квітні, у своїй дозрівання плодів спостерігається наприкінці літа або на початку осені. Горіхи у цього виду овальної форми, зовні мають багато подібного з волоськими горіхами. Вони вкриті шкаралупою, яка вирізняється високою міцністю, її товщина більше 0,5 сантиметрів. Ядра цих горіхів містять понад 50% жирів. Як правило, на одній гілці формується максимум сім плодів. Найбільш оптимальна ділянка придатна для посадки маньчжурського горіха повинна бути розташована по сусідству з тіньовитривалими культурами. Густа крона такого дерева може створювати досить об'ємну тінь, яка здатна нашкодити світлолюбним рослинам. Ґрунт на ділянці повинен бути нейтральним або слаболужним. При виборі ділянки потрібно враховувати те, що молоді деревця вкрай негативно реагують на надмірно велику кількість яскравого сонячного світла, а ще на заболочений ґрунт. Це дерево має високу морозостійкість. Навіть нещодавно висаджені у відкритий ґрунт саджанці не гинуть від сильних морозів. Зона морозостійкості USDA: 4 (від -34°C до -29°C). Система коренів сягає глибоких шарів ґрунту, тому рослині не страшні як сильні пориви вітру, так і ураган. Маньчжурський горіх вважається "королем горіхів". Плоди відрізняються високою поживністю, при цьому вони нерідко використовувалися мандрівниками під час далеких мандрівок. Листя горіхів виділяє фітонциди, що розганяють комарів, тому ліщина – чудовий помічник в оформленні куточка відпочинку. У спекотний день, зупинившись під деревом, можна відчути специфічний аромат, який нагадує запах прілої трави з хвойною "нотою". Сухе листя горіха використовують для зберігання хутряних та вовняних виробів від молі. Настоянки та витяжки з молодого листя – відомі в народній медицині лікарські засоби. Маньчжурський горіх має не тільки корисні плоди, але й ефектний зовнішній вигляд. Завдяки своїй декоративно-листяній кроні горіх чудово вписується у будь-який ландшафт. Ефективний при озелененні дачної ділянки, як по периметру, так і в окремо взятому обмеженому просторі. Особливо вирізняються своєю естетичністю спільні посадки з хвойниками, що прикрашають зеленими куртинами стрижені площі газонів.