Висота саджанця становить 20-30 см.
Закрита коренева система.
Це повільно зростаюче дерево, що досягає у висоту 15-20 м, хоча в природі зустрічаються і більш високорослі екземпляри, але це вже рідкість. Крона у туї західної пірамідальна або яйцеподібна. Коренева система компактна. Кора у молодому віці цегляно-коричнева, гладка, з часом стає сіро-коричневою, а у дерева з більш ніж десятирічною історією кора на стовбурі в глибоких поздовжніх тріщинах, волокниста. Хвоя у туї лускоподібна, зелена і дуже дрібна, 2-4 мм довжиною, покриває гілки як луска. Термін життя листя максимум 2-3 роки, потім воно опадає, але не по одному, а невеликими гілочками, відбувається оновлення крони поступово і непомітно. До зими хвоя знебарвлюється до жовтувато-зеленого або коричневого кольору. Поняття «вічнозелена рослина» для туї відносне, якщо ялина або сосна абсолютно не змінюють відтінку хвої взимку, то більшість сортів туї західної забарвлюють сад в жовті, коричневі або салатово-зелені кольори. Квітки не декоративні, однодомні, верхівкові, поодинокі. Шишки теж маленькі, близько 1 см довжиною, яйцевидної форми. У кожній шишці дві жовтих крилатих насінини. Туя західна зимостійка (зони морозостійкості від 2b до 8b, а це приблизно до мінус 36°C взимку без укриття). Деревина на спилі червонуватого відтінку, часто з вкрапленнями коричневих, жовтих і червоних жилок.
Деревина м'яка і міцна, не містить смоли, не гниє і могла б бути прекрасним меблевим матеріалом, але не знайшла широкого застосування - цьому заважає занадто повільне зростання маси і волокнистість кори. Туя дуже популярна не тільки в приватних садах, а й масштабно використовується для міського озеленення, так як рослина надзвичайно невибаглива до екології міста: добре переносить загазованість, запиленість і задимленість. Легко приживається після пересадки, добре піддається обрізанні і стрижці.