Рослина традиційно вважається кімнатним багаторічником, проте останнім часом її все частіше використовують для оформлення зовнішніх композицій в однорічній культурі.
Кущ досягає у висоту 30-35 сантиметрів. Стебла прямостоячі, гіллясті у верхній половині. Листя довгасто-ланцетної форми, цілокрає, супротивне, сидяче, темно-зеленого кольору з білою серединною жилкою, блискуче, до 7 сантиметрів завдовжки. Квітки правильної форми, п'ятипелюсткові з колесоподібним віночком, сидячі в пазухах верхнього листя, пофарбовані в яскраві рожево-білі відтінки, виростають в діаметрі до 3 сантиметрів. Для посилення декоративного ефекту висадіть кілька рослин в один горщик. Щоб сформувати більш густу крону, головний пагін прищепіть на висоті 10-15 сантиметрів.
Рослина, вирощена з посадженого в кінці зими насіння, зацвіте пізньою весною і буде цвісти до самої осені. Ці квіти надають перевагу теплому, сонячному, захищеному від холодних вітрів місцю розташування. Ґрунт повинен бути добре зволоженим, родючим, без надлишку солей і мати рН = 5,5-5,8.
Використовують катарантус рожевий як ґрунтопокривну рослину, так як він має тенденцію швидко поширюватися і займати весь вільний простір, покриваючи ґрунт щільним килимом. Зростанню популярності цих квіток сприяла поява моди на декоративні елементи у вигляді висячих корзин, які ними часто прикрашають. Народні лікарі Мадагаскару та Індії здавна використовували катарантус як засіб проти діабету, для зниження кров'яного тиску, проти кашлю, а також для лікування пухлин різного походження. Лікарські властивості катарантуса привернули увагу дослідників США і Канади після Другої світової війни, коли стало відомо, що солдати цих країн, що знаходились у воєнний час на Філіппінах, вживали листя рослини замість недоступного тоді інсуліну.
