Аніс звичайний (Pimpinella anisum) – це однорічна трав'яниста рослина, відома своїм характерним ароматом та смаком, завдяки яким вона широко використовується в кулінарії, медицині та парфумерії.
Опис рослини:
Корінь: тонкий, веретеноподібний, мало розгалужений.
Стебло: пряме, округле, голе або злегка опушене, заввишки 30-60 см.
Листки: нижні – довгочерешкові, округло-серцеподібні, цілісні або лопатеві, верхні – сидячі, перисторозсічені на вузькі частки.
Квітки: дрібні, білі, зібрані у складні зонтики. Цвітіння відбувається у червні-липні.
Плоди: двосім'янки яйцеподібної форми, зеленувато-сірого кольору, з характерним ароматом. Дозрівають у серпні.
Поширення: Аніс походить зі Східного Середземномор'я. Зараз його культивують у багатьох країнах світу, зокрема в Україні, Росії, Індії, Китаї та інших.
Використання: Кулінарія: плоди анісу використовують як прянощі для ароматизації хліба, кондитерських виробів, напоїв, м'ясних та рибних страв.
Медицина: аніс має відхаркувальні, спазмолітичні, вітрогонні та протизапальні властивості. Його використовують для лікування захворювань дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, а також для підвищення лактації у годуючих матерів.
Парфумерія: ефірну олію анісу використовують у виробництві парфумів, мила та інших косметичних засобів.
Хімічний склад: Плоди анісу містять ефірну олію (до 3%), жирну олію (до 10%), білки, вуглеводи, органічні кислоти та інші речовини.
Збирання та зберігання:
Збирають аніс у серпні, коли плоди набувають зеленувато-сірого кольору.
Рослини зрізають, зв'язують у снопи та сушать на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні.
Зберігають плоди анісу в сухому, прохолодному місці.
Перед використанням анісу в лікувальних цілях необхідно проконсультуватися з лікарем.
