Пасифлора Блакитна

   Пасифлора блакитна, Страстоцвіт блакитний, Кавалерська зірка (лат. Passiflora caerulea) — вічнозелена тропічна ліана, вид рослин з роду Страстоцвіт (Passiflora), сімейства Страстоцвіті (Passifloraceae), в якому налічується 400-500 видів різних рослин. Батьківщина рослини – Південна Америка. Пасифлору блакитну ще називають «кавалерська зірка» або «страстоцвіт блакитний». Культивується у багатьох країнах із тропічним та субтропічним кліматом. Ліана зимостійка, росте і в Данії, але може скидати листя на зиму. Швидкозростаюча ліана з міцними, здерев'янілими стеблами, досягає в довжину 9 метрів. Листя чергове, п'ятилопатеве, темно-зеленого кольору. Прожилки листя мають опушення. Черешок добре розвинений. На черешках і листі страстоцвіту є залозки, що виділяють спеціальну рідину, яка приваблює мурах (мурахи потрібні пасифлорам для захисту від гусениць метеликів-геліконій – основних шкідників пасифлор у природних умовах проживання). Пасифлора блакитна цінується за оригінальні пазушні квітки, розташовані на довгих квітконіжках, у формі зірки з короною із блакитних або фіолетових ниток (звідси синонім страстоцвіту «кавалерська зірка»). Як правило, рясне цвітіння спостерігається з липня по жовтень і супроводжується приємним ароматом, що нагадує запах плодів фейхоа. Кожна квітка у розкритому вигляді тримається лише добу. Квіти великі, до дев'яти сантиметрів у діаметрі, фіолетового забарвлення, налічують п'ять світлих чашолистків і п'ять пелюсток, які зовні майже не відрізняються один від одного. Головна їхня відмінність у тому, що на чашолистках з нижнього боку є шпорцеподібні вирости. Між оцвітиною і тичинками розташовані рядами яскраво забарвлені триколірні (блакитний, білий, фіолетовий) нитки або луски, що утворюють так звану корону. Квітка має п'ять зеленувато-жовтих тичинок і три багряних маточки. Після цвітіння утворюються яйцеподібні плоди, розміром з куряче яйце, досягають до 6 сантиметрів у довжину та близько 4 сантиметрів у діаметрі, у стадії біологічної зрілості жовтого або оранжевого кольору, дуже ароматні. Плоди пасифлори їстівні у свіжому вигляді. З них також можна чавити сік, який добре поєднується з м'ясом. Під твердою шкіркою містять усередині численні зерна. Червона м'якоть складається з соковитих м'ясистих виростів, що огортають насіння. Людям їхній смак подобається. Плоди зріють 1,5-2 місяці. Для запилення потрібна наявність двох різних рослин. Пасифлора блакитна є найбільш доступною та невибагливою пасифлорою. Віддає перевагу родючим ґрунтам, захищеному від вітру місцю і хорошому освітленню. Ця рослина дуже швидко росте і непримхлива, тому вона досить популярна серед квітникарів, які вирощують її в якості ампельної. Може вирощуватися і в якості кімнатної рослини, але слід вибирати сонячні вікна, на північних і західних цвітіння буде слабим. Рослину в горщику можна тримати на відкритому повітрі з травня до осінніх заморозків. Також пасифлора блакитна знаходить застосування і в якості лікарської рослини. Літніх температур Київщини вистачає для цвітіння та плодоношення. Пасифлора блакитна вирізняється холодостійкістю – наземна частина гине за температури -10°С.