Троянда Вільям Морріс (William Morris)

   Троянда Вільям Морріс була виділена в 1987 році з сіянця, отриманого за участю сорту Абрахам Дербі. Представлена в 1998 році. Названо цей чудовий сорт на честь англійського художника, дизайнера по тканинах і меблів, письменника, теоретика мистецтва, а крім того громадського діяча і видавця Вільяма Морріса. Сорт Вільям Морріс відноситься до порівняно нової групи англійських троянд – Леандер, сорти якої передбачають поєднання старовинної форми квітки з сучасним виглядом листя і куща, відрізняються впевненим повторним цвітінням, силою росту і здоров'ям. Таким чином, троянда Вільям Морріс формує досить потужний, «фонтаноподібний» кущ з дугоподібними пагонами. Частина пагонів «вистрілюють» більш потужними і високими, і тут садівник повинен вирішити, залишити кущ таким, підрізаючи їх, спробувавши зберегти загальну форму або створити утримуючу опору, що прийнятніше. До речі, на арці цей сорт можна вирощувати як невелику плетисту троянду. При середньому обрізанні досягає висоти 150 сантиметрів, при помірному на опорі – 200 сантиметрів, рідше 250 сантиметрів. Листя має гладку матову фактуру і приємний колір зеленого чаю. Квітки старовинної форми, розеткоподібні, добре наповнені пелюстками, пофарбовані в чудовий ніжно-абрикосовий колір з перламутрово-рожевим відтінком, окрема трояндочка досягає в діаметрі до 10 сантиметрів. Аромат насичений, нагадує суміш фіалки і мигдалю, сорт вважається одним з найбільш ароматних сортів англійських троянд. «Якщо ви романтик, вона для вас, інше вторинне» – так відгукнувся про цей сорт один з учасників відомого форуму Російська флористична колекція. З приводу стійкості до хвороб, зазвичай троянда Вільям Морріс не доставляє проблем, проте в загущених посадках і вогкості можлива чорна плямистість, що є скоріше винятком. А ось, що стосується сприйнятливості бутонів до такої погоди, то тут можуть бути розчарування – буває, бутони підгнивають навіть не розкрившись, але так як троянда постійно в бутонах ці втрати не такі значні. У всякому разі, в умовах більшості регіонів України цей недолік не проявляється настільки критично, щоб відмовитися від його вирощування. Досить один раз подивитися на її квітку, що розпускається, вдихнути її аромат і ви пропали.