Гейхера Папріка (Paprika)

   Гейхера Паприка — дивовижний сорт, який вражає своїм винятково яскравим забарвленням листя, що динамічно змінюється та нагадує відтінки однойменної спеції. Цей сорт, створений відомими селекціонерами з Terra Nova Nurseries (США), привносить до саду справжню феєрію теплих тонів та живого кольору. Гарячий перець у палітрі вашого саду.
   Як і в інших представників гейхер, кущ утворюється компактний, округлої форми, виростає близько 30 сантиметрів у висоту та до 50 сантиметрів у діаметрі. З квітконосами загальна висота може досягати 45-60 см. Має помірну швидкість росту і добре зберігає свою форму. Кущ утворює неймовірно щільну розетку з блискучого листя. Головна декоративна цінність гейхери Паприка – це її серцеподібне або округло-ниркоподібне листя з великими, вираженими лопатями і злегка хвилястим або зубчастим краєм. Воно щільне, шкірясте, з виразним жилкуванням. Поверхня листової пластини гладка, з легким блиском. Колір листя надзвичайно яскравий, динамічний і змінюється в залежності від сезону, освітлення та температури. Навесні молоде листя з'являється з яскраво-рожевими, кораловими або оранжево-червоними відтінками. Влітку основний колір стає насиченим яскраво-червоним, оранжево-червоним або теракотовим, часто з малиновими, кораловими або рожевими нюансами. Колір може бути неоднорідним, з світлішими або темнішими ділянками, що надає листю глибини. На яскравому сонці забарвлення стає більш інтенсивним і "гарячим". У холодну пору року, особливо за низьких температур, забарвлення поглиблюється до насичених винно-червоних, бордових або темно-коричнево-червоних тонів. Це забезпечує високу декоративність навіть у зимовий період, коли листя зберігається під снігом. Жилки часто мають темніший, майже чорний або темно-бордовий відтінок, що створює додатковий контраст і підкреслює рельєфність листа. Цвітіння у гейхери Паприка не менш привабливе, ніжне та контрастне. На тонких, прямостоячих квітконосах, висотою до 30-40 см, розпускаються дрібні, дзвонові квітки кремово-білого або блідо-рожевого кольору, зібрані в пухкі суцвіття. Цвітіння зазвичай припадає на кінець весни – початок літа і триває кілька тижнів. Квітки не є основною декоративною цінністю сорту, так як вся "драма" зосереджена у листі, але вони додають рослині легкості.
   Ця багаторічна рослина невимоглива, але віддає перевагу легким ґрунтам без застою води, на сирих ділянках м'ясисті кореневища можуть загнити. Любить півтінь або сонце у першій половині дня й тінь у другій. У світлих сортів на сонці вигоряє листя, а в повній тіні вони не такі декоративні (забарвлення менш яскраве і кущ менш компактний). А ось темні сорти стійкіші до сонця і в той же час краще виглядають у тіні. Взимку сорт переносить добре, витримує температуру до -35ºC, зимові холоди в Україні не стануть для нього проблемою. Зона морозостійкості USDA: 4.
   Гейхера справді розкішно виглядає у групових посадках уздовж доріжок, у міксбордерах та бордюрах, на передньому плані квітників серед буяння зелені влітку. Гейхера стала популярною мешканкою тінистих ділянок альпінарію та кам'янистого саду. Також її часто застосовують у групових посадках на газоні, в рабатках. Контейнери, в яких росте ця красуня, прикрасять будь-який куточок саду. Її цвітіння привабить до саду метеликів. Гейхера відмінно підходить для невисокого бордюрчика, «прикриття» голого стебла рослини вище або для садового горщика. Це практично ідеальна рослина для аранжування та складання букетів – зрізане листя гейхери стоїть у воді до чотирьох тижнів.