Саджанець 0,5 м висотою.
Інжир Брунсвік — один з найбільш морозостійких сортів інжиру. З'явився у Грузії 1901 року. Добре себе зарекомендував в умовах України. Відноситься до сортів з середньопізнім сроком дозрівання. Характеризується ремонтантністю та самоплідністю.
Рослина має вигляд листопадного дерева середніх розмірів з розлогою кроною плоско-округлої форми. Висота рослини досить пристойна і може досягати 3-х метрів. В Україні, з метою полегшення укриття на зиму, найчастіше інжир вирощують у формі куща, стримуючи висоту на рівні двох метрів. Листя велике, округло-пальчастої форми, на довгих живцях, пофарбоване в темно-зелений колір. У південному теплому кліматі інжир зустрічається у відкритому ґрунті, в більш прохолодних кліматичних умовах вирощується з обов'язковою наявністю укриття на зиму або в теплицях. Сорт самоплідний і додаткового запилення не потребує, але якщо є така можливість, то врожайність буде тільки кращою. Оскільки сорт не потребує запилення, його з успіхом можна вирощувати і в якості кімнатної рослини. Починає плодоносити на 2-3–й рік після посадки.
Інжир Брунсвік протягом сезону плодоносить двічі. Перший урожай можна збирати в кінці серпня, в цей період плоди найкрупніші, але їх кількість незначна, вага одного плоду становить 150-180 грамів. Сам інжир має витягнуту асиметричну форму груші з пласкою верхівкою, шкірка забарвлена в світло-зелений колір з фіолетовим рум'янцем, а іноді з превалюючим фіолетовим кольором. Всередині, на розломі, видно дуже соковиту зернисту м'якоть ,від рожевого до насиченого малинового кольору. З другої хвилі, на початку жовтня, визрівають більш дрібні плоди, що досягають у вазі 100-140 грамів, але вони численні. Досягають ступеня технічної стиглості через 25-60 днів після збирання. На смак вони дуже солодкі, з медовою ноткою. Насіння практично не відчувається та не скрипить на зубах. Плоди інжиру можна вживати в їжу як в сирому вигляді, так і в сушеному, крім цього їх можна і консервувати. Інжир чудово підходить для приготування чудового варення й джемів, позаяк їхня шкірка приємна, м'яка та ніжна. Цікаво, що в сушених плодах цукрів міститься в півтора рази більше, ніж у свіжих, близько 37%.
Інжир не примхливий. Висаджувати його можна на будь-яких ґрунтах. Але, висаджуючи дерево на родючих ґрунтах, ягоди можуть бути значно більшими. Місце для посадки повинне бути з південного боку, захищене від холодних північних вітрів. Рівень морозостійкості: Зона 5а (-29°C.. -26°C), в укритому вигляді. Подальше зниження температур призводить до обмерзання надземної частини рослини. Однак, навіть якщо замерзне або випріє за зиму, то навесні з легкістю поверне колишній здоровий стан. Якщо ваш регіон занадто морозний, то не варто й ризикувати з вирощуванням інжиру у відкритому ґрунті, віддайте свою перевагу домашньому вирощуванню.