Самі ягоди середнього розміру, щільні, пружні, із незвичним десертним смаком: вони набагато солодші за традиційні сині сорти, практично без терпкості, із легкою лимонно-квітковою ноткою та приємним ароматом. Їмо їх свіжими прямо з куща, додаємо в десерти та заморожуємо на зиму.
На смак Орфей просто чудовий: м'якоть соковита, ніжна, солодка з легкою освіжаючою кислинкою, а дрібне насіння майже не відчувається. Їмо його свіжим прямо з куща і варимо ароматне «смарагдове» варення. Окремий плюс за надійність: сорт скороплідний, високозимостійкий (витримує морози до -30 °C), легко переносить літню посуху та має міцний імунітет до американської борошнистої роси й плямистостей. Найнадійніший сорт для стабільного врожаю без зайвої мороки!
Сам кущ виростає охайним, середньорослим і компактним (близько 1–1,2 метра заввишки), гілки не розвалюються по землі, хоча під вагою врожаю трохи схиляються. Дозрівають ягоди в середні терміни — приблизно в середині липня. Плоди вирівняні, овальні, досить великі (в середньому по 4,5–6 грамів), красивого червоного кольору з блискучою прозорою шкіркою без опушення
Аромат у них просто фантастичний — справжній лісовий, відчувається ще за кілька кроків від грядки, а смак солодкий і десертний, зовсім без водянистості.
Назва перекладається як «Шампанське», і забарвлення листя справді нагадує ігристе вино в келиху — делікатне, світле, з витонченими переливами та легкою сріблястою вуаллю.
Морози переносить бездоганно без укриття, зберігає декоративність із ранньої весни до пізньої осені і просто розкішно виглядає в бордюрах поруч із жовтими хостами чи сріблястими рослинами!
На відміну від багатьох компактних сортів, серія Rex славиться своєю потужною силою росту — кущ справді виростає велетенським і об'ємним, до 50–60 см заввишки та близько 60–70 см завширшки, утворюючи щільну, майже кулясту розетку.
Назва перекладається як «Блиск», і кущик справді має вигляд ніби вкритий сріблястою фольгою: на дзеркально-срібному листі чітко промальовані контрастні чорно-пурпурові прожилки, а зворотний бік листка пофарбований у ніжний фіалково-ліловий тон. Увечері або в напівтіні цей металевий відблиск буквально «підсвічує» клумбу
Головна магія цього сорту в тому, що він буквально «живе» за своїм розкладом: удень ніжні трикутні листочки насичено-зеленого кольору широко розкриті назустріч світлу, а ввечері або в похмуру погоду вони акуратно складаються, немов крила метеликів (власне, тому сорт і отримав назву Papilionacea).
Крона в нього від природи формується ідеально симетричною, щільною й конусоподібною, з пагонами, що ростуть суворо догори, тож кущ має благородний і доглянутий вигляд навіть без постійної стрижки.
Головна прикраса цього сорту — його незвичний колір: улітку хвоя має свіжий, яскравий сріблясто-блакитний відтінок, який одразу притягує погляд, а з настанням осінніх холодів змінює забарвлення на благородний фіолетово-бузковий або сизо-пурпуровий тон. Оскільки кущ стелиться дуже густо, під ним практично не пробиваються бур'яни, тож він ідеально замінює газон у важкодоступних місцях чи на схилах.
Назва перекладається як «Золота зірка», і кущ справді виправдовує її своєю формою: горизонтальні пагони розходяться від центру в різні боки гострими промінчиками, формуючи ефектну розлогу, трохи подушкоподібну крону.
Кущик росте невисоким (близько 30–50 см заввишки), але активно розростається вшир на метр і більше завдяки розлогим дугоподібним пагонам, які самі вкорінюються при контакті із землею та утворюють густий, живий килим.
Головна прикраса цієї рослини — її дрібне, витягнуте шкірясте листя з красивим глянцевим блиском. Улітку воно має глибокий темно-зелений колір, а восени з настанням холодів набуває ефектного бронзово-пурпурового відтінку, не опадаючи навіть узимку. У травні на кущику з'являються крихітні зеленувато-червоні квіточки — вони зовсім непомітні на тлі листя, але додають рослині природного лісового шарму
Посадив у себе сливу Кубанську ранню кілька років тому, коли хотілося отримати власні великі сливи вже в розпал літа, не чекаючи осені. І вона повністю виправдала сподівання: зацвітає дерево у квітні, а перші стиглі плоди ми починаємо знімати вже в середині липня — набагато раніше за звичні угорки.
Саджанець прийшов міцний, із добре розвиненим корінням та живими бруньками, швидко прижився після весняної посадки і вже на третій рік порадував першим повноцінним урожаєм. Дякую магазину!
У догляді дерево абсолютно невибагливе: має високу зимостійкість, практично не пошкоджується хворобами та шкідниками й тішить розтягнутим плодоношенням понад місяць. Надійний, урожайний сорт для кожного саду!
М'якоть дуже щільна, хрящувата, соковита й неймовірно ароматна. Смак справжній десертний: дуже солодкий, насичений, майже без кислинки — набагато багатший за звичайну садову сливу чи аличу. Єдиний маленький нюанс, який варто знати заздалегідь: невелика кісточка від м'якоті не відділяється, але за такий фантастичний смак це легко пробачаєш!
Дозріває сорт дружно наприкінці липня — у першій половині серпня. Окремий плюс для садівника — дерево росте компактним (близько 3–3,5 м заввишки), добре переносить наші зимові морози до -26 °C, має чудовий імунітет до грибкових хвороб, а зібрані сливи без проблем лежать у холодильнику до двох тижнів, не втрачаючи пружності. Хоча сорт вважають самоплідним, поруч у мене ростуть інші диплоїдні сливи — і врожай виходить просто шалений!
Выбери свой подарок
Самі ягоди середнього розміру, щільні, пружні, із незвичним десертним смаком: вони набагато солодші за традиційні сині сорти, практично без терпкості, із легкою лимонно-квітковою ноткою та приємним ароматом. Їмо їх свіжими прямо з куща, додаємо в десерти та заморожуємо на зиму.
На смак Орфей просто чудовий: м'якоть соковита, ніжна, солодка з легкою освіжаючою кислинкою, а дрібне насіння майже не відчувається. Їмо його свіжим прямо з куща і варимо ароматне «смарагдове» варення. Окремий плюс за надійність: сорт скороплідний, високозимостійкий (витримує морози до -30 °C), легко переносить літню посуху та має міцний імунітет до американської борошнистої роси й плямистостей. Найнадійніший сорт для стабільного врожаю без зайвої мороки!
Сам кущ виростає охайним, середньорослим і компактним (близько 1–1,2 метра заввишки), гілки не розвалюються по землі, хоча під вагою врожаю трохи схиляються. Дозрівають ягоди в середні терміни — приблизно в середині липня. Плоди вирівняні, овальні, досить великі (в середньому по 4,5–6 грамів), красивого червоного кольору з блискучою прозорою шкіркою без опушення
Надійний, витривалий запилювач, який перетворив цвітіння моїх ліан на повноцінні відра врожаю!
Аромат у них просто фантастичний — справжній лісовий, відчувається ще за кілька кроків від грядки, а смак солодкий і десертний, зовсім без водянистості.
Назва перекладається як «Шампанське», і забарвлення листя справді нагадує ігристе вино в келиху — делікатне, світле, з витонченими переливами та легкою сріблястою вуаллю.
Морози переносить бездоганно без укриття, зберігає декоративність із ранньої весни до пізньої осені і просто розкішно виглядає в бордюрах поруч із жовтими хостами чи сріблястими рослинами!
На відміну від багатьох компактних сортів, серія Rex славиться своєю потужною силою росту — кущ справді виростає велетенським і об'ємним, до 50–60 см заввишки та близько 60–70 см завширшки, утворюючи щільну, майже кулясту розетку.
Назва перекладається як «Блиск», і кущик справді має вигляд ніби вкритий сріблястою фольгою: на дзеркально-срібному листі чітко промальовані контрастні чорно-пурпурові прожилки, а зворотний бік листка пофарбований у ніжний фіалково-ліловий тон. Увечері або в напівтіні цей металевий відблиск буквально «підсвічує» клумбу
Головна магія цього сорту в тому, що він буквально «живе» за своїм розкладом: удень ніжні трикутні листочки насичено-зеленого кольору широко розкриті назустріч світлу, а ввечері або в похмуру погоду вони акуратно складаються, немов крила метеликів (власне, тому сорт і отримав назву Papilionacea).
Крона в нього від природи формується ідеально симетричною, щільною й конусоподібною, з пагонами, що ростуть суворо догори, тож кущ має благородний і доглянутий вигляд навіть без постійної стрижки.
Головна прикраса цього сорту — його незвичний колір: улітку хвоя має свіжий, яскравий сріблясто-блакитний відтінок, який одразу притягує погляд, а з настанням осінніх холодів змінює забарвлення на благородний фіолетово-бузковий або сизо-пурпуровий тон. Оскільки кущ стелиться дуже густо, під ним практично не пробиваються бур'яни, тож він ідеально замінює газон у важкодоступних місцях чи на схилах.
Назва перекладається як «Золота зірка», і кущ справді виправдовує її своєю формою: горизонтальні пагони розходяться від центру в різні боки гострими промінчиками, формуючи ефектну розлогу, трохи подушкоподібну крону.
Кущик росте невисоким (близько 30–50 см заввишки), але активно розростається вшир на метр і більше завдяки розлогим дугоподібним пагонам, які самі вкорінюються при контакті із землею та утворюють густий, живий килим.
Головна прикраса цієї рослини — її дрібне, витягнуте шкірясте листя з красивим глянцевим блиском. Улітку воно має глибокий темно-зелений колір, а восени з настанням холодів набуває ефектного бронзово-пурпурового відтінку, не опадаючи навіть узимку. У травні на кущику з'являються крихітні зеленувато-червоні квіточки — вони зовсім непомітні на тлі листя, але додають рослині природного лісового шарму
Посадив у себе сливу Кубанську ранню кілька років тому, коли хотілося отримати власні великі сливи вже в розпал літа, не чекаючи осені. І вона повністю виправдала сподівання: зацвітає дерево у квітні, а перші стиглі плоди ми починаємо знімати вже в середині липня — набагато раніше за звичні угорки.
Саджанець прийшов міцний, із добре розвиненим корінням та живими бруньками, швидко прижився після весняної посадки і вже на третій рік порадував першим повноцінним урожаєм. Дякую магазину!
У догляді дерево абсолютно невибагливе: має високу зимостійкість, практично не пошкоджується хворобами та шкідниками й тішить розтягнутим плодоношенням понад місяць. Надійний, урожайний сорт для кожного саду!
М'якоть дуже щільна, хрящувата, соковита й неймовірно ароматна. Смак справжній десертний: дуже солодкий, насичений, майже без кислинки — набагато багатший за звичайну садову сливу чи аличу. Єдиний маленький нюанс, який варто знати заздалегідь: невелика кісточка від м'якоті не відділяється, але за такий фантастичний смак це легко пробачаєш!
Дозріває сорт дружно наприкінці липня — у першій половині серпня. Окремий плюс для садівника — дерево росте компактним (близько 3–3,5 м заввишки), добре переносить наші зимові морози до -26 °C, має чудовий імунітет до грибкових хвороб, а зібрані сливи без проблем лежать у холодильнику до двох тижнів, не втрачаючи пружності. Хоча сорт вважають самоплідним, поруч у мене ростуть інші диплоїдні сливи — і врожай виходить просто шалений!